ПО-ДОРОСЛОМУ ПРО ДИТЯЧЕ

У суспільстві, коли батьки днями і ночами пропадають на роботі, пояснюючи це тим, що намагаються заробити на щасливе майбутнє свого чада, виникає проблема не менш важлива, ніж відсутність матеріальних благ – діти нерідко стають наданими самі собі. Але справа не тільки в тому, куди прилаштувати дитину, поки що дорослі зайняті на роботі, а й у тому, як допомогти маленькому громадянину самореалізуватися, розвинути свої здібності, навчитися думати та спілкуватися.

Як розповіла «Харківським звісткам» психолог Тетяна Леонтюк, батьківська увага – це невловима річ, своєрідна фізична енергія.

«З одного боку, це прояв кохання на метафізичному рівні, коли дитина відчуває батьківське тепло та турботу, з іншого — це елементарна увага, коли батьки цікавляться життям дитини, допомагають їй виконувати шкільні завдання, беруть участь у вирішенні її проблем або просто спільно проводять дозвілля », – розповіла Т. Леонтюк.

Адже, незважаючи на те, що засади суспільства змінюються, а сучасні діти ростуть «не по днях, а по годинах», батьки, як це було заведено з давніх-давен, повинні залишатися авторитетом для дитини. Всі ми знаємо, що у будь-якої дитини можуть виникнути проблеми, впоратися з якими самостійно не вдасться, хоча б через свій вік. І тут на допомогу можуть прийти друзі. А ось наскільки благополучна компанія друзів може дістатися вашому чаду — питання, якщо батьки не цікавляться життям своєї дитини.

«Говорити про наслідки поганого впливу, який може отримати дитина, вирішуючи свої питання на стороні, не будемо. Особливо про такі крайні наслідки, як алкоголізм, наркоманія чи підліткова злочинність... Просто вкотре хотілося б нагадати батькам — приділяйте увагу дітям, не забувайте, що вони потребують вашої турботи, вашої уваги та любові», — нагадує психолог.

Але існує ще одна проблема, скажімо так, протилежна, коли батьки приділяють занадто багато уваги дитині і просто не залишають їй особистого простору.

Психолога називають таке явище «гіперопекою», яка найгостріше відчувається в підлітковому віці, коли мами та тата не відпускають від себе кровінушку, а дитина, так і не навчившись бути самостійною, почувається невпевнено зі своїми однолітками, та й взагалі у будь-якому колективі.

Ще, будучи зовсім маленьким, дитина потребує спілкування, і не лише маминого. Це може бути брати, сестри, родичі, інші дорослі. Потім це - дитячий садок, школа, а також різні гуртки, секції. І тому організація дитячого дозвілля, так би мовити, має велике значення в цьому плані. Адже тут йдеться не лише про вміння спілкуватися та поводитися в колективі, а й про розвиток здібностей у дитини, усвідомлення її власного «я».

УНІВЕРСАЛЬНА НЯНЯ

Чим зайняти дитину, якщо у батьків просто катастрофічно не вистачає часу на своє чадо? Відповідь приходить сама, адже сьогодні більшість у будинку має комп'ютер — універсальний засіб, який перетворює години на хвилини, а хвилини на секунди. Але психологи попереджають: діти, основне дозвілля яких проходить у спілкуванні з машиною, згодом стають залежними від віртуального світу, створеного ними ж. Вони перестають приділяти увагу спілкуванню зі своїми однолітками, контролювати час і ігнорувати своє реальне життя.

«Якщо говорити про причини виникнення комп'ютерної залежності у дітей, то причиною її виникнення є проблеми всередині сім'ї, у школі, від яких дитина йде у паралельний світ. Це віддушина, завдяки якій він отримує те, чого він недоотримує у ній. Реалізує потреби, які може реалізувати у світі. У комп'ютерному просторі дитина може почуватися сильним героєм, який перемагає всіх навколо, а в реальному житті він може бути замкнутим хлопчиком, який боїться проявити себе», - зазначила Т. Леонтюк.

Проте на прилавках магазинів можна побачити безліч комп'ютерних дисків, які пропонують розвиваючі ігри для дітей дошкільного віку. У психологів із цього приводу існують дві думки. Одні стверджують, що розвивати дитину за допомогою таких програм у жодному разі не можна. Та й узагалі допускати дитину до шести років до комп'ютера небажано. Інші ж кажуть, що комп'ютерні розвиваючі ігри сприяють концентрації уваги у дитини, розвивають у неї зібраність та логічне мислення.

З іншого боку, стала вельми поширеною останнім часом отримали соціальні мережі, у яких віртуальне спілкування повністю замінює реальне. Мовляв, у віртуальному спілкуванні деякі риси характеру згладжуються і користувачі часто приписують своїм співрозмовникам ті якості, які самі хочуть бачити. Тим самим соц-друзі здаються кращими за реальні.

Найбільше комп'ютерної залежності піддаються підлітки від 10 до 18 років, коли формується їхнє усвідомлення власного «я». Це період, коли настав час проявляти себе в реальному житті, але набагато простіше включити комп'ютерну гру і там у віртуальному світі відчути себе справжнім героєм.

У священнослужителів із цього приводу є своя думка. Коли людина спілкується з комп'ютером, вона створює собі ідол. А як відомо із заповіді, «не сотвори собі кумира». Адже цей ідол є пусткою, яка й поглинає людину. Тобто людина ідентифікує себе з пусткою, про те, що насправді не існує.

«У моїй практиці був випадок, коли хлопчик дошкільного віку частково втратив слух, чи не на 70%. Сім'я жила в приватному секторі, і поки батьки працювали на городі, чотирирічна дитина годинами просиджувала за комп'ютером. Проблеми зі слухом виникли вже за місяць, – розповіла Т. Леонтюк. — Батьки обов'язково повинні контролювати, скільки часу дитина проводить за комп'ютером, який її фізичний та емоційний стан. Дітям 6-7 років слід проводити за комп'ютером не більше 15 хвилин, 8 і старше – 30-40 хвилин. Крім того, через кожні півгодини необхідно робити перерви, до речі, як дітям, так і дорослим».

Відповідь питанням «що може замінити віртуальний світ?» дуже просто: це реальний світ, з реальними людьми, спілкуванням, іграми, захопленнями, які можна відчути не натисканням на кнопку, а поруч із собою, і якщо хочете, то навіть помацати.

Піти повністю від благ прогресу навряд чи вдасться, адже вони оточують нас усюди. Проте завжди можна контролювати, скільки часу дитина проводить за комп'ютером, які сайти відвідує, і, на крайній випадок, запропонувати йому піти на курси, наприклад, комп'ютерного програмування.  

ТАК НІМ Ж ЗАНЯТИ ДИТИНУ?

Почнемо з того «що таке дитяче дозвілля?» Це той простір і час, в якому дитина може максимально розкрити себе, куди не втручаються батьки, де найчастіше знаходяться однолітки, необхідне для самовизначення, набуття впевненості в собі.

Наприклад, існує безліч різноманітних клубів, секцій, гуртків за інтересами. Нинішні батьки, згадуючи минуле, нарікають, що гуртки — це насамперед чималі витрати. Деякі навіть не знають про те, що в місті працюють клуби за місцем проживання, де діти можуть займатися абсолютно безкоштовно. Але це не так. Як розповів заступник Харківського міського голови з питань сім'ї, молоді та спорту Олександр Попов, сьогодні у місті працює 131 такий клуб; відвідувати ці клуби можуть як найменші, і діти старшого віку. Так, перші такі клуби з'явилися у місті за радянських часів, будувалися вони як клуби при ЖЕКах. Тоді не було мови, щоб заняття в них проводилися платні. Сьогодні Харківська міська влада приділяє не менше уваги тому,

У 2012 році у місті було створено комунальне підприємство «Міський комплексний центр клубів за місцем проживання», яке вже провело інвентаризацію клубів, майна, переглянуло штатний розпис. Така робота необхідна для того, щоб міська влада розуміла, в яких клубах, перш за все, необхідно провести ремонти, закупити нове обладнання, щоб заняття проходили якісно і в комфортних умовах. Крім того, КП обстежує території навколо клубів, щоби при спортивних секціях встановити майданчики для занять на свіжому повітрі.

«Будь-який педагог-організатор, який працює в клубі, свого часу веде заняття безкоштовно. Якщо ж у розкладі клубу є вільний час і є охочі займатися тим часом, чи вранці, чи ввечері, і люди готові платити за це гроші, то таке також можливо. Кошти, зароблені за рахунок платних занять, будуть йти на розвиток клубів», - зазначив О. Попов.

Він також наголосив, що у всіх клубах працюють професійні педагоги-організатори, до яких висуваються досить високі вимоги, такі як обов'язкова освіта, стаж роботи.

Клуби мають різні напрямки. Це спортивні секції, театральні гуртки, гуртки з прикладного мистецтва (в'язання, різних виробів), художні гуртки, музичні та вокальні студії, наукові гуртки (журналістика - психологія, комп'ютерні курси, історикоархеологічні, біологічні) та інші.

А ось уже вибір гуртка залежить від інтересів дитини. І якщо у дитини є певні здібності, а до них ще додасться інтерес, це може послужити навіть у подальшому виборі вже професійної сфери діяльності.

Зазначимо, що винятки можуть скласти секції, для занять у яких необхідно мати певні здібності та навички. Психологи рекомендують, якщо у дитини таких навичок немає, то, хоч би як велике бажання, цей гурток вибирати не потрібно. «Важливо також не будувати собі ілюзій з погляду того, що якщо дитині сподобався гурток, то вона завжди із задоволенням туди ходитиме і ніколи не відмовлятиметься. Батькам слід м'яко, але наполегливо пояснити, що якщо ти записався до гуртка, то в тебе вже є певні обов'язки, які потрібно виконувати», — розповіла Тетяна Леонтюк.

Вона також зазначила, що не слід завантажувати дитину, адже, крім гуртків та секцій, є ще школа, друзі у дворі. Фахівці рекомендують вибирати трохи більше двох гуртків, які, до речі, можна з часом поміняти. Якщо дитині подобається одне, а завтра інше, то нехай пробує, експериментує, шукає та знаходить себе.

         

Анастасія БИКОВА